Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівниками із загальних підстав, незалежно від виконуваної ними роботи та посади, регулюються статтею 40 Кодексу законів про працю України.
Розглянемо додаткові підстави розірвання трудового договору, що можуть застосовуватися до окремих категорій працівників за певних умов, згідно зі статтею 41 КЗпП. Зокрема, керівників можна звільнити за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.

Працівники, які безпосередньо обслуговують грошові або матеріальні цінності, можуть бути звільнені, крім загальних підстав, передбачених статтею 40 КЗпП, також у разі втрати довір’я до них. До таких працівників належать насамперед особи, які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем та перевезенням грошових і товарних цінностей. Перелік таких посад закріплюється наказом; під час прийняття на роботу таких працівників з ними укладається письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за передані їм матеріальні цінності (ст. 134 і 1351 КЗпП).

Працівники, які несуть колективну матеріальну відповідальність, можуть бути звільнені в разі втрати до них довір’я, якщо встановлено їхню конкретну провину в нестачі закріплених за колективом цінностей або вчинено дії, які зумовлюють втрату до них довір’я.

Особи, трудовим обов’язком яких є виховна робота, можуть бути звільнені з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв’язку з порушенням моральних норм поведінки. Така поведінка осіб підлягає не лише моральному осуду, а й певним правовим наслідкам.

Так, пункт 3 статті 41 КЗпП передбачає звільнення таких працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розглянемо підстави розірвання трудового договору з вищезазначеними категоріями працівників.

1. Одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства,
установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення
та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами

Пункт 1 статті 41 КЗпП передбачає звільнення з ініціативи роботодавця керівників певних категорій за грубе порушення трудових обов’язків, залежно від характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та завданої шкоди.

Наприклад, у підприємства є кошти на депозитних, валютних та інших рахунках і водночас воно має кредиторську заборгованість строком понад 60 днів.

Оскільки в даному разі йдеться про грубе порушення трудових обов’язків, підставою для розірвання контракту з керівником може бути пункт 1 статті 41 КЗпП.

1¹. Винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати

До статті 41 КЗпП внесено зміну — додано пункт 1¹.

Відповідно до статті 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Якщо заробітна плата не виплачувалася протягом місяця, винні в цьому керівник, головний бухгалтер чи його заступник, можуть бути звільнені за пунктом 1¹ статті 41 КЗпП.

Це стосується і недержавних підприємств, однак щодо них існують й інші санкції, наприклад позбавлення ліцензії підприємця строком на 5 років.

До наказу	До трудової книжки
3. ЗВІЛЬНИТИ: 3.1. ДЕМИДЕНКА Петра Сидоровича, директора заводу «Хімволокно», 12.01.2004 р. за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, п. 1 ст. 41 КЗпП України. Відпустку використано з 11.08.2003 р. по 10.08.2004 р. Підстава: акт Контрольно-ревізійного управління від 08.01.2004 р. № 4.	Звільнений за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, п. 1 ст. 41 КЗпП України.
3.2. МИХАЙЛЕНКО Марію Семенівну, головного бухгалтера, 16.02.2004 р. за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, п. 11 ст. 41 КЗпП України. Відпустку використано з 27.07.2003 р. по 16.02.2004 р. Підстава: скарга трудового колективу від 09.02.2004 р.	Звільнена за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, п. 11 ст. 41 КЗпП України.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9: 27. На підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов’язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

2. Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові
або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього
з боку власника або уповноваженого ним органу

Застосовуючи пункт 2 статті 41 КЗпП, роботодавець в кожному конкретному випадку повинен з’ясувати, чи є виконання операцій з обслуговуванням матеріальних цінностей основним змістом трудових обов’язків працівника або одним із основних і чи полягає виконання ним вказаних дій в обліку, контролі за рухом і збереженні цінностей.

У зв’язку з втратою довір’я можуть бути звільнені й ті працівники, для яких здійснення грошових операцій не є основною функцією, але з неї випливають. Це стосується екскурсоводів, зобов’язаних розповсюджувати квитки, водіїв таксі, громадського транспорту, які працюють без кондуктора, бухгалтера, який суміщує обов’язки касира, тощо. Їхнє звільнення за пунктом 2 статті 41 КЗпП можливе лише в разі порушень, що пов’язані з обслуговуванням доручених їм цінностей.

Звільнення у зв’язку з втратою довір’я не є заходом дисциплінарного стягнення і може бути проведене незалежно від притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за вчинений проступок.

До наказу	До трудової книжки
3. ЗВІЛЬНИТИ: 3.3. МИЛЕНСЬКУ Ольгу Петрівну, завідувача складу, 15.03.2004 р. у зв’язку з втратою довір’я до неї, п. 2 ст. 41 КЗпП України. Відпустку використано з 20.06.2003 р. по 15.03.2004 р. Підстава: акт перевірки зберігання матеріальних цінностей на складі від 10.03.2004 р. № 14.	Звільнена у зв’язку з втратою довір’я до неї при обслуговуванні матеріальних цінностей, п. 2 ст. 41 КЗпП України.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9: 28. При розгляді справ про поновлення роботи осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148 і 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Звільнення з підстав втрати довір’я (п. 3 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір’я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов’язані з їх роботою…

3. Вчинення працівником, який виконує виховні функції,
аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи

Аморальним проступком слід вважати винні дії чи бездіяльність, що порушують моральні норми, притаманні даному колективу, суперечать змісту трудових обов’язків працівника і тим самим дискредитують виховні, службові повноваження певного кола людей.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 3 статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП).

До кола осіб, які здійснюють виховні функції, належать вчителі, керівні працівники шкіл, професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів, майстри виробничого навчання, вихователі гуртожитків і дитячих установ та інші працівники, основною трудовою функцією яких є виховна. До них не можуть належати працівники, функція виховання в яких є лише частиною їх загальної трудової функції.

Звільнення за пунктом 3 статті 41 можливе в разі вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, як під час виконання трудових обов’язків, так і в громадських місцях або в побуті.

До наказу	До трудової книжки
3. ЗВІЛЬНИТИ: 3.4. СОБЧАКА Івана Михайловича, старшого викладача кафедри психології, 31.03.2004 р. за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, п. 3 ст. 41 КЗпП України. Відпустку використано з 20.08.2003 р. по 19.08.2004 р. Підстава: акт від 30.03.2004 р. № 2.	Звільнений за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, п. 3 ст. 41 КЗпП України.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9: 28. …З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов’язків, так і непов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

2006-12-08

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Справочник кадровика»